Ось що спільного мають батьки успішних дітей:
1. Вони вчать своїх дітей соціальних навичок.
Дослідники з Університету штату Пенсільванія і Дюкського Університету стежили за більш ніж 700 дітей у віці від дитячого садка до 25 років з усієї Америки і через два десятиліття побачили значущий зв’язок між їхніми соціальними навиками в дитячому віці і їхнім успіхом в дорослому.
20-літне дослідження показало, що соціально компетентні діти, які могли взаємодіяти з однолітками, бути корисними для інших, розуміти їхні відчуття і самостійно вирішувати проблеми, частіше вступали до коледжу і мали постійну роботу до 25 років, ніж ті, у яких обмежені соціальні навики. Такі діти мали більш високі шанси бути заарештованими, були схильні до пияцтва і користування соціальним житлом.
“Це дослідження показує, що допомагати дітям розвивати соціальні і емоційні навики є однією із найважиливіших речей, які ми можемо зробити для того, щоб підготувати їх до майбутнього”, – розповів Крістін Шуберт, програмний директор Фонду Роберта Вуда Джонсона, який фінансував дослідження. “З самого дитинства ці навики можуть визначити, чи дитина піде до коледжу чи потрапить у в’язницю, чи знайде роботу чи буде залежною”.
2. Вони багато чого очікують від дітей.
Використовуючи дані національного опитування (було опитано 6 600 дітей, що народилися в 2001 роц)і, професор Ніл Хелфон (Neal Halfon) і його колеги з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі виявили, що очікування батьків мають величезний вплив на те, чого їх діти досягнуть в майбутньому.
«Батьки, які розраховували, що в майбутньому їх дитина буде вчитися в університеті, підводили її до цієї мети, незалежно від сімейного доходу та інших факторів», – розповів професор.
Це підтверджується і так званим ефектом Пігмаліона, описаним американським психологом Розенталь. Його суть полягає в тому, що людина, яка твердо переконана в чомусь, неусвідомлено діє таким чином, щоб отримати реальне підтвердження своєї впевненості. У випадку з дітьми, вони несвідомо намагаються виправдати очікування батьків.
3. Матері працюють.
Психологи виявили, що дочки працюючих матерів йдуть в школу вже маючи досвід самостійного життя. У майбутньому такі діти заробляють в середньому на 23% більше, ніж їх однолітки, які виросли в сім’ях, де мами не працювали і весь час приділяли дому та сім’ї.
Сини працюючих матерів яскравіше проявляли тенденцію до турботи про дітей і роботі по дому: дослідження показало, що вони проводять на 7,5 годин в тиждень більше доглядаючи за дітьми і допомагаючи по господарству.
«Моделювання ситуації є способом подати сигнал: ви показуєте, що є доречним в плані того, як ви себе ведете, чим займаєтеся, кому допомагаєте», – говорить провідний автор дослідження, професор Гарвардської бізнес-школи Кетлін Макгинн (Kathleen McGinn).
4. Вони мають більш високий соціально-економічний статус.
Чим більший дохід батьків, тим вищі оцінки їхніх дітей – така загальна закономірність. Ці дані можуть нас засмутити, адже багато сімей не здатні похвалитися великим доходом і можливостями. Психологи кажуть, що така ситуація дійсно обмежує потенціал дитини.
Шон Ріердон (Sean Reardon), дослідник зі Стенфордського університету, вказує, що статистична різниця в успішності дітей з багатих і бідних сімей тільки збільшується. Якщо порівнювати тих, хто народився в 1990 році, і тих, хто народився в 2001 році, то можна побачити, що цей розрив зріс з 30% до 40%.
5. У них є вища освіта.
Дослідження показало, що діти, народжені матерями в підлітковому віці, з меншою ймовірністю закінчують школу і вступають до університету.
Дослідження, проведене в 2014 році під керівництвом психолога Сандри Танг (Sandra Tang), показало, що матері, які закінчили школу і університет, швидше за все, виховають дитину, яка також отримає вищу освіту.
Психолог Ерік Дубов (Eric Dubow) виявив, що рівень освіти батьків на той момент, коли їх дитині виповнюється 8 років, є визначальним на наступні 40 років. Це означає, що саме від нього багато в чому залежить успіх дитини в майбутньому.
6. Вони вчать своїх дітей математики з ранніх років.
Аналіз поведінки 35 000 дошкільнят з США, Канади та Англії, проведений в 2007 році, показав: ранній розвиток математичних здібностей стає величезною перевагою для дитини в подальшому. Чому так, не дуже зрозуміло, але факт залишається фактом. Діти, які з малих років розбираються в числах і найпростіших математичиних поняттях, швидше вчаться читати.
7. Вони розвивають стосунки зі своїми дітьми.
Дослідження, проведене в 2014 році, показало, що діти, до яких ставилися з розумінням і повагою в перші три роки життя, не тільки краще показують себе в навчанні, а й здатні будувати здорові стосунки з іншими. До 30 років більшість з них є більш успішними і освіченими людьми.
Батьки, які чуйно і уважно ставляться до своєї дитини, дають їй відчуття безпеки, необхідне для того, щоб розвиватися далі і досліджувати світ навколо себе.
8. Вони менше схильні до стресу.
Наукові дослідження показують, що та кількість часу, яку матері проводять наодинці зі своїми дітьми у віці з 3 до 11 років, має невелике значення для їх розвитку. Але активне, інтенсивне і нав’язливе материнство може мати руйнівні наслідки.
Коли мати перебуває в стресовому стані через спроби балансувати між роботою і сім’єю, вона погано впливає на своїх дітей. Справа в тому, що існує психологічний феномен зараження емоціями. Люди здатні вловлювати почуття один одного подібно до того, як заражаються застудою. Тому, коли один з батьків морально виснажений або сумний, це похмуре почуття передається і дитині.
9. Вони цінують зусилля, а не страх провалу.
Протягом десятиліть Керол Двек (Carol Dwek), психолог зі Стенфордського університету, проводила дослідження, в ході яких виявила: діти (і дорослі) здатні оцінювати успіх двома способами.
Перший з них називається фіксованим мисленням. Люди, які так думають, оцінюють свої здібності, інтелект і таланти як щось, що вже не можна змінити. Відповідно, для них успіх вимірюється лише цією величиною і всі сили вони кидають на те, щоб не тільки досягти поставленої мети, а й уникнути помилок будь-яким способом.
Існує ще перспективне мислення, спрямоване на прийняття виклику. Невдача для такої людини є «трампліном» для подальшого зростання і роботи над власними здібностями.
Тому, якщо ви говорите дитині, що вона успішно здала тест тому, що у неї «завжди було добре з математикою», ви привчаєте її до фіксованого мислення. А якщо ви скажете, що у неї це вийшло тому, що вона доклала усіх зусиль, дитина зрозуміє: вона може розвивати свої здібності, і кожне наступне зусилля буде приносити новий результат.