Коли в Україні заговорили про святкування Різдва 25 грудня, багато хто сприйняв це як чергову «нову традицію» або запозичення з Заходу. Насправді ж ідеться не про нововведення, а про повернення до історичного та духовного порядку, який був зламаний штучно.
Звідки взялася плутанина з датами
Перші християни не мали кількох дат Різдва. Свято з самого початку відзначали 25 грудня за календарем, який тоді був єдиним — юліанським. Проблема виникла значно пізніше, коли календарі почали розходитися.
У XVI столітті Європа перейшла на григоріанський календар, точніший з астрономічної точки зору. Юліанський поступово «відстав» на 13 днів. Ті церкви, які залишилися на старому календарі, фактично почали святкувати Різдво не 25 грудня, а 7 січня за сучасним відліком — хоча в церковних книгах дата залишалася незмінною.
25 грудня — історична, а не «західна» дата
Важливо розуміти:
25 грудня — це не католицька і не «європейська» дата. Це споконвічна християнська дата Різдва.
Святкування 7 січня з’явилося не як традиція, а як наслідок календарного зсуву. Тобто фактично ми святкували Різдво 25 грудня — але за іншим календарем.
Чому перехід — це відновлення порядку
Календар — це не питання віри, а питання часу. Перехід на сучасний календар не змінює суті свята, богослужінь чи духовного змісту. Він лише вирівнює дату з реальним сонячним циклом, усуваючи історичну помилку.
Саме тому цей крок називають не реформою віри, а наведенням ладу.
Український контекст
Для України це має ще й глибший сенс. Століттями церковний календар був пов’язаний із імперською традицією, яка відокремлювала нас від решти християнського світу. Повернення до 25 грудня — це не відмова від свого, а позбавлення чужого нав’язаного.
Наші колядки, вертепи, різдвяні пісні та звичаї нікуди не зникають. Вони залишаються українськими незалежно від дати в календарі.
Чому це важливо саме зараз
Різдво — свято світла, народження і порядку. І символічно, що ми повертаємо його на своє місце не через моду, а через усвідомлення. Порядок у календарі — це частина порядку в голові, історії й самоідентичності.
Не нове — своє
Різдво 25 грудня не скасовує пам’ять, не перекреслює дитинство і не знецінює традиції. Воно повертає свято туди, де воно було завжди.
Не нове. Не чуже.
Своє — і на своєму місці.
